02.03.2005 NU Metal Zone, Львів Лялька БАЗУКА БЕНД (Львів) SNUFF (Житомир) CONTRABANDA (Львів) Усі групи позіціонували свій стиль як ню-метал Отож... довгоочікуваний сейшн, суміш двох вибухонебезпечних банд, стара гвардія, класика жанру, адреналінові маніяки і терористи, два старожила львівської важкої музики, Базука Бенд і ContrabandA, ContrabandA і Базука Бенд, як завжди – у „Ляльці”, а на додачу – маловідомі у Львові, але не менше агресивні житомирські ню-металісти Snuff, які прибули до славного Леополя за запрошенням Базуки Бенд. Подія не те щоб небуденна, але й чи не найперша від нового року ві Львові (ну скажіть – де іще проводились в нас концерти такого рангу власне музики агресивної і важкої від 1 січня?). Обіцяно від всіх учасників немало сюрпризів і добротної ню-металічної атмосфери. Насправді ж концерт залишив чимало протиріч, діалектично поєднавши приємне з негідним, овації з розчаруваннями, мистецтво як таке і жорстоку реальність. Почну з найболючішої вже не перший рік хвороби, від якої страждають львівські музиканти – місцева публіка. Ті нечисленні фанати, які ревно приходять на більшість андеграундних акцій, аби почути якісну музику і відірватись по-повній, не можуть заповнити прогалину, що виникає від сейшна до сейшна. Їх просто занадто мало, а всі решта – це люди настрою і грошової дилеми щодо пива і рок-н-ролу (в опозиції, звісно, одне до іншого). Чималу роль відіграє належна реклама, але аж ніяк не скажеш, що на концерт 2-го березня її бракувало. Не те, щоб на кожному паркані висіла афіша, але й бувало, що за слабшої інформованості люди приходили, і приходило їх багато. Хотілось ще би зазначити таку цікаву статистику – свого часу, ба, навіть роки 2-3 тому, бойова обойма з Базуки і Контрабанди збирала в „Ляльці” по 200-300 чоловік. Де вони зараз? По роботах пішли? В армію забрали? За кордон виїхали? Щоправда, з того часу з’явилось чимало молодих команд, і вподобання вередливої публіки могли змінитись, але ж не настільки радикально! Одним словом, загадка. Скільки вже про це писалось, але факт залишається фактом: львівські фанати – найнепередбачуваніші в Україні. Але це відходячи від основної теми. Скажу тільки, що в сумі людей разом з музикантами було чоловік 60-70, не більше. Організацію концерту практично повністю проводив Арсен, наш барабанщик, зокрема, що стосується культурної програми для гостей, барабанів на концерті як таких і яко ведучий акції. Окремі подяки хотілось би зпрезентувати чарівному адміністратору клубу – Віці. Апарат – місцевий, далеко не найкращий, комбіки гітарний і басовий, не церемонячись, впевнено можна назвати повним гімном. Гіршого звуку зустрічати не доводилось вже дуже давно. Натомість за портальною визвучкою в самому залі ще більш-менш можна було все розібрати і навіть поковбаситись. Ще одна особливість вечора – що концерт почався вчасно. Точніше, з затримкою на 10 хв, але ж не на годину-півтори, як то зазвичай буває. Першими виступали ми, тобто Базука Бенд, зіграли усю наявну в арсеналі програму, з кавером на Pantera, а насамкінець – в розкладці на 2 вокали із запрошеним мегахрюкером з „Догми” Кукою – антирелігійний бойовик „Heretic anthem” від Slipknot. Що сказати – враження непогані, втоми не відчувалось, зважаючи на недавній концерт в Києві, а от стосовно окремих пісень – найбільше розірвало публіку від двох останніх речей – „Діти асфальту” і власне кавера на Slipknot. Непогано, як видається зі сторони учасника групи. Неприємним мінусом стали проблеми з апаратурою – і кавер „Mouth for war” Pantera довелось грати без гітари в порталах і моніторах. Ще раз „реверанси” в сторону апарату і тих, хто його ставив. Далі представлено гостей – житомирські Snuff. Власне, на афішах чомусь писало прописку „Київ/Житомир”, але із розмови з учасниками дізнались, у Києві ніхто не проживає. Ну що сказати – ню-метал, яким він і є. Трохи ІМХО заповільний, але непогано продуманий по аранжуванню, синкопований, як у Mudwayne, з дуже експресивним вокалом і взагалі оригінальними вокальними партіями, що рідко зустрінеш з-поміж груп схожих по стилю. Жирно. Сильно. Дуже навіть сильно. Якби іще трохи пришвидшитись дядькам і ще більше опустити музичний стрій – буде справжнє м’ясо. Але це вже якщо придиратись. Останніми виступили Легенди важкої музики Львова, причому Легенди з великої літери. Улюбленці давніх, ще метальових „рокотек” без всіляких там гівнорокових команд, як тепер. Група з великим здобутком і авторитетом не тільки у Львові. 2 альбоми, випущені в Києві, досі активно купуються, а деякі давні фани потайки мріють про те, що група таки ще розродиться ще одним CD-бойовиком... Насправді ж виступ ContrabandA став справжнім розчаруванням вечора. Музика в групи вже не та, драйву поменше, швидкості нижчі, в барабанних партіях зник другий бас-барабан. Немає вже того жирного масного вокалу, вокалістом є один-єдиний гітарист, і експресії дуже сильно бракує. Єдиний прогрес на фоні усього – це ще більше опущений музичний стрій (не то „ля”, не то „ля-бемоль”), в якому не грає практично ніхто в Україні. Окрім того, за професійність ContrabandA говорить факт, що вони добились найкращого і найчитабельнішого звуку в залі за увесь концерт. Група заграла декілька пісень переважно повільного і вкрай повільного темпу, загалом зовсім іншу музику, ніж років 3-4 тому. І хоча в ритмічних побудовах і гітарних партіях чулося ще відголосся старої брутальщини, вона уже несумірно послабшала. Найважчою композицією став банальний кавер на SOAD „Aerials”. Виконання „весільної” пісні просто заскочило, як удар нижче пояса, і навіть старий добрий song „Agression” датований чи не 96 роком, не врятував загального враження. Підсумок один: слабо, надто слабо. І при тому всьому ще віриться, що старожили львівського металу ще себе покажуть. В музиці це ще залишилось, це ще чути, і як то кажуть, надія вмирає останньою. Окей, концерт завершився, гості поїхали додому, а нам залишається очікувати наступної метальової акції в „Ляльці” – 23 березня, якщо мені не зраджує пам’ять. Romario

повернутись